У новій політичній ситуації, яка склалася в Україні, простежуються дві домінуючі тенденції:

• по-перше - відродження національної самосвідомості, української культури і мови, виховання громадянина України;
• подруге - прагнення до інтеграції у світове, європейське співтовариство.

Потреба суспільства у творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості, від­родження духовності викликали необхідність появи нових концепцій шкіл. Загальна розумова обдарованість викликає найбільший і цілком зрозумілий інтерес у нашій країні. Іноді цих дітей ми називаємо коротко – «обдаровані діти».

Обдаровані діти — це діти, які різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Вони проявляють себе най­більш яскраво в таких сферах діяльності: інтелектуальній, академічних досягнень, творчості, комунікаціях та лідерстві, в різних видах діяльності і руховій сфері.

Обдарованість — це сукупність здібностей, що дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінними для суспільства.

Обдаровані люди приносять велику користь суспільству, державі, є її гордістю. Тому перед суспільством, державою, навчальним закладом і сім’єю постає проблема навчання і виховання таких дітей.

Пошук обдарованих дітей та створення умов для їхнього розвитку — це комплексна спільна, спланована діяльність дорослих: батьків, учителів, керівників гуртків, шкільного психолога.

Для того, щоб якомога раніше ви­явити обдаровану дитину, батькам та вчителям варто пам’ятати, що така дитина потребує до себя підвищеної уваги, тому що їй властиві особливі риси характеру: особливості у сфері мислення і в навчальній діяльності. Вони  мають добру пам'ять, особистий світогляд, розвинута свідомість та  абстрактне мислення. Такі діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті. Прагнуть працювати більше за інших.

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість:

• загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості;
• спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Обдарованість  розрізняють:

• соціальну – лідерську;
• художню – музичну, образотворчу, сценічну;
• психомоторну – спортивні здібності;
• інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);
• академічну – надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;
• творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих тестових завдань.

Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:  

• – надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;
• – швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам’яттю;
• – сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника;  швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;
• – виражена установка на творче виконання завдань;
• – розвиток логічного мислення й уяви;  
• – володіння основними компонентами уміння вчитися.

Важливою характеристикою обдарованості є креативність — здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.

Організація роботи з обдарованими учнями є досить актуальною в сучасній українській школі. Кожна дитина від природи наділена конкретними здібностями. Щоб ці здібності розкрилися протягом життя і дитина мала змогу їх реалізувати на користь собі і суспільству, необхідно допомогти їй відшукати в собі найкраще і створити умови для самовдосконалення. Діти повинні бути підготовленими до нових суспільних відносин, до зустрічі з труднощами в умовах конкурентної діяльності, соціально захищеними, морально стійкими. Дуже важливо, щоб вони були здатні до безупинного саморозвитку. Розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобуття інформації стали нагальною потребою сучасності.

На мою думку, вчитель повинен формувати свою власну педагогічну систему, яка допоможе створити найкращі умови для отримання знань учнями, перетворення здобутих знань на переконання і застосування їх у життєвих ситуаціях.

Я обираю педагогічні стратегії, які забезпечать здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні проблеми.

Метою моєї роботи є: виховати зацікавленого, правосвідомого, активного громадянина України, навчити учнів аналізувати і з правової точки зору оцінювати суспільно-політичні події, формувати навички правомірної поведінки, позитивні мотиви активної участі в суспільному житті.

Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина – індивідуальність, що потребує особливого підходу. Саме тому, навчання і виховання обдарованих учнів я намагаюсь здійснювати з опорою на наступні дидактичні принципи:

• індивідуалізації і диференціації навчання;
• довіри і підтримки;
• залучення обдарованих учнів до участі у різноманітних турнірах та конкурсах.

Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня. Моя система роботи з виявлення обдарованих дітей включає в себе:

• попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;
• спостереження за роботою учнів на уроках правознавства та позакласних заходах;
• аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт;
• аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, конкурсах.

При цьому особливу увагу звертаю на ряд характерних особливостей, які притаманні обдарованим дітям:

• обдаровані діти мають добру пам’ять, особистий світогляд;
• в обдарованих дітей добре розвинута свідомість;
• обдаровані діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті;
• обдаровані діти настирливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;
• вони хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів, навчання дає їм задоволення;
• вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, вміють фантазувати;
• вони з задоволенням виконують складні і довгострокові завдання;
• вміють розкривати взаємозв’язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно думати, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати і узагальнювати їх.

Звичайно, єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дитина – це унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є - пошук ключа індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого. З такими дітьми, з одного боку, працювати легше, бо вони мають високі розумові здібності, а з іншого – важче, оскільки вони потребують багато уваги та особливого ставлення.

У системі навчання обдарованих дітей надзвичайно велика роль належить вчителю. Враховуючи те, що обдаровані діти навчаються в одній групі з іншими дітьми, приходиться працювати з дітьми, які володіють різними здібностями і особливостями, знати вікові й психологічні особливості розвитку дітей, вміти створювати умови для розвитку пізнавально – творчої діяльності, сприяти розвитку творчого потенціалу дітей.

Окремі аспекти роботи з обдарованими учнями досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені:

• підвищена пізнавальна активність (О.Матюшкін, Г.Уолберг, Р.Семенова – Пономарьова);
• здатність тривалий час концентрувати увагу на проблемі та пошуках та пошуках її розв’язання (Л.Туктаєва, Ю.Гільбух);
• раннє усвідомлення мети і цілей своєї діяльності (С.Рашер, Н.Лейтес);
• яскраво виражена незалежність, надання переваги індивідуальній роботі перед груповою, індивідуалізм (Ю.Гільбух);
• почуття самоповаги, самоусвідомлення, творчої сили та вміння контролювати себе (Е.Торранс, О.Матюшкін).
• здатність вийти за рамки завдання (Д.Богоявленська, Л.Туктаєва).

Дослідження і практика свідчать, що розвиток творчої обдарованості може бути затриманий, а іноді і втрачений на будь-якому етапі розвитку дитини, тому на тих хто працює з обдарованими дітьми лежить велика відповідальність.

Розвиток обдарованості може бути ефективнішим при дотриманні певних умов, зокрема:

• своєчасна діагностика інтелектуальних особливостей і здібностей учня;
• гуманне співробітництво учителя та учня;
• взаємодія педагогів і батьків;
• забезпечення учневі права на пошук і помилку без зниження оцінки, надання можливості виправлення помилки і підвищення оцінки.

Для якісної організації роботи з обдарованими дітьми також використовую відповідні стратегії навчання:

1) стратегії навчання, що спираються на кількісні зміни:

• прискорення — передбачає збільшення темпу освоєння навчального матеріалу;
• інтенсифікація — передбачає зміну не темпу засвоєння, а збільшення обсягу навчального матеріалу, тобто підвищення інтенсивності навчання;

2) стратегії, що спираються на якісні зміни:

• диференціація навчання;
• індивідуалізація навчання.

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності.

Формами роботи з обдарованими учнями є урочна діяльність, позаурочна діяльність та позакласна діяльність.

Урочна діяльність включає в себе фронтальну форму навчання (бесіди, дискусії, дебати, організаційно – діяльні ігри, рольові ігри, шкільні лекції, семінарські заняття тощо), групові (парні, постійні групи з переміною функцій їх учасників) та індивідуальні заняття.

Позаурочна навчально – пізнавальна діяльність учнів здійснюється в позаурочний час. Вона визначається програмою з правознавства і є обов’язковою для кожного учня. Ця робота спрямована на оволодіння учнями фактичним матеріалом, який використовують на наступних уроках, а також на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після її вивчення.

Підсумовуючи все вище сказане, висновок такий: обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Тому серед головних завдань освітніх закладів на даному етапі розвитку суспільства висувається завдання підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися ще в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.